В попередній статті відбулася констатація факту про смерть театру. Тепер же хотілося б вигнати людей на віче, спитати, що треба робити з його попелом: розвіяти вітром і влаштувати тризну, чи таки станцювати всім разом ритуальний танок, щоб подібно Феніксу, він звівся і почав видавати перли, а не прогнивші горішки.

Тож перша опитана людина, виявилася директором одного з херсонських ЗМІ: «Херсонський театр, якщо думаємо про нього, то одразу в нашій уяві постає наш Академічно-музично-драматичний… Такий собі монополіст. І це дійсно так. Він собі і працює на пересічного глядача, і іншим бути не може. Тому , якщо ми хочемо щось в ньому змінити, звісно, не в бік повного андерграунду, але в бік сучасної проблематики, драматургів, котрі пишуть для класичних театрів, для цього треба створювати альтернативу, себто конкуренцію. Адже, живемо в час ринкових відносин і все, навіть культура, нажаль (чи ні?), будується на цьому принципі. »
Ну, як то кажуть, пішла я далі зі своєю торбою за відповідями. На дорозі мені зустрілася дівчинка, що вже 8 років займається акторською майстерністю: «Чесно кажучи, мені дуже важко сказати, що можна зробити з Херсонським театром, Треба менше пафосу, треба спостерігати за світовими, або хоча б за загальноукраїнськими тенденціями розвитку. І не зупинятись на тому, що вже років 20 як є, а йти далі. Бігти не за статусами, бо всі ми знаємо, що таке державне визнання, а за глядацькими оцінками »
Наступною моєю жертвою став один заслужений артист України, людина , що викладає акторську майстерність, який повідомив, на моє здивування, що театр вмер. І треба орієнтуватися не на «цвіт нашого театру», який відцвів років тридцять тому, а залучати молодь.
Звісно, зустрічались мені і скептики, які говорили, що Херсон навіть інші міста не поважають і, якщо приїздять на гастролі, то не з основним складом, не з найкращими виставами і т.д.

Але скептики були, є і, як би то банально не звучало, будуть. Тому треба нам, бажаючим бачити нормальні вистави, активно формувати попит, бо він самий рідненький і породжує що? Правильно - пропозицію. Все в наших руках, головах і, нажаль, періодично в гаманцях. Але бажання бути освіченими і мати свій дотик до вічного, до культури того вартий. Тож будьте свідомими і не розмінюйтесь на масову культуру, якщо так "модньо" і "Вася робить".

Критично ваша, Оксана Лихожон