В
попередній статті відбулася констатація факту про смерть театру. Тепер же
хотілося б вигнати людей на віче,
спитати, що треба робити з його попелом: розвіяти вітром і влаштувати
тризну, чи таки станцювати всім разом ритуальний танок, щоб подібно Феніксу,
він звівся і почав видавати перли, а не прогнивші горішки.
Тож перша опитана людина, виявилася директором одного з херсонських ЗМІ: «Херсонський театр, якщо думаємо про нього, то
одразу в нашій уяві постає наш Академічно-музично-драматичний… Такий собі монополіст.
І це дійсно так. Він собі і працює на пересічного глядача, і іншим бути не може. Тому , якщо ми хочемо щось
в ньому змінити, звісно, не в бік повного андерграунду, але в бік сучасної
проблематики, драматургів, котрі пишуть для класичних театрів, для цього треба
створювати альтернативу, себто конкуренцію. Адже, живемо в час ринкових
відносин і все, навіть культура, нажаль (чи ні?), будується на цьому принципі. »
Ну, як то кажуть, пішла я далі зі своєю торбою
за відповідями. На дорозі мені зустрілася дівчинка, що вже 8 років займається
акторською майстерністю: «Чесно кажучи, мені дуже важко сказати,
що можна зробити з Херсонським театром, Треба менше пафосу, треба спостерігати за світовими, або хоча
б за загальноукраїнськими тенденціями розвитку. І не зупинятись на тому, що вже
років 20 як є, а йти далі. Бігти не за статусами, бо всі ми знаємо, що таке
державне визнання, а за глядацькими оцінками »
Наступною моєю жертвою став один
заслужений артист України, людина , що викладає
акторську майстерність, який повідомив, на моє здивування, що театр
вмер. І треба орієнтуватися не на «цвіт
нашого театру», який відцвів років тридцять тому, а залучати молодь.
Звісно, зустрічались мені і скептики, які говорили, що Херсон навіть інші
міста не поважають і, якщо приїздять на гастролі, то не з основним складом,
не з найкращими виставами і т.д.
Але скептики були, є і, як би то банально не звучало, будуть. Тому треба
нам, бажаючим бачити нормальні вистави, активно формувати попит,
бо він самий рідненький і породжує що? Правильно - пропозицію. Все в наших руках, головах і,
нажаль, періодично в гаманцях. Але бажання бути освіченими і мати свій дотик до
вічного, до культури того вартий. Тож будьте свідомими і не розмінюйтесь на масову
культуру, якщо так "модньо" і "Вася робить".
Критично ваша, Оксана Лихожон
|