"Щастя – у взаєморозумінні!" - аксіома, що не потребує зайвих доказів. Якщо так, то більшість депутатів у нашій міськраді мали б почувати себе глибоко нещасними, страждати та оплакувати свою нелегку долю. Оскільки вже 3й рік намагаються спрацювати на благо херсонцям – виходить відверто поганенько. Можливо, все через те, що в лексиконі (а тим паче й у думках) наших обранців відсутні слова на кшталт «конструктив», «консолідація», «координація» - асоціативний ланцюжок можна продовжувати дуже довго… Та навіщо згадувати такі «страшні» слова, коли серед обраних відсутнє звичайне взаєморозуміння! Мається на увазі не лише класичний варіант «Ти мені – я тобі», але й «давайте поступимось особистим щастя заради народного» (це для наївних). І досягти прогресу в обох варіантах депутати намагаються шляхом палких дебатів та суперечок – on-line на сесіях. Правда, все частіше переступаючи межу від аргументованої критики до відвертого хамства!

Саме в такому тоні проходила 6 червня чергова сесія міськради. Скоріш за все, депутати вирішили поздоровити місцевих журналістів з їх професійним святом так, як уміють тільки вони – тому влаштували справжнє шоу! По-перше, додали до 40 питань порядку денного ще 28 доповнень. Звісно «з голосу», з поясненнями, пропозиціями, обговоренням (хто там згадував про відведені регламентом 5 хв.!). І це при тому, що доля таких спонтанних проектів зазвичай сумна – опоненти відправляють їх на доопрацювання. З одного боку заговорили про погану підготовку до засідання (кордрада бездіяльна, профільні комісії працюють в дисонанс з виконкомом), з іншого – це продемонструвало «підхід» деяких депутатів. Адже така тактика розрахована на «ефект неочікуваності», тому позбавляє окремих зацікавлених попередньо скоординувати дії депутатів.

Та що там комплектація порядку денного у порівнянні з «зоряними війнами» наших обранців! Цього разу буря виникла навколо пляжу «Лілея». С. Кириченко («Громадський контроль») вимагав повернути його в комунальну власність. За його словами (сказаними у мегафон) вже пройдені всі судові інстанції, а виконавців не можуть призначити, оскільки мер рішення не підписує. Тому слід визнати його винним («не забезпечує вільного доступу на пляж»), а в покарання – обсипати піском! І все це під гучні крики «Пляж народу!» трьох жительок Херсона, мабуть, найталановитіших співачок серед прихильників пана з піском. Мета – то благородна, але ж засоби! Більш того, весь фарс відбувався ще до голосування. А воно, особливо доведене до таємного режиму, точно б порадувало «Громадських контролерів» ( та іже з ними). Тим більше, що комісія міськради з питань мандатів, етики та законності також вимагала від мера видати розпорядження про передачу пляжу «Лілея» в обслуговування КП «Дніпровський ХБК». А більшість депутатів також не схвалюють будівництво на «нашому» пляжі 13 котеджів (дуже навіть приватного користування). Але за такого розкладу стануть непотрібними пісок та важкенький мегафон, запрошені активістки не проскандують завчену фразу, не вдасться злякати присутнього губернатора (котрий прожогом вискочив із зали щойно розпочався пісочний душ, так і не встигнувши «прийняти участь у роботі сесії»), а секретарю міськради не знадобиться заздалегідь принесена каска. Висновок один: що цивілізовано і по законній процедурі – то не так цікаво і не так видовищно! Доречі, на день продовження сесії пан Кириченко з’явився вже з величезною цеглиною!!! Але так чи інакше – зараз і пляж, і Дніпро в безкоштовному користуванні херсонців!

По ходу засідання депутати спонтанно чергували конструктив та деструктив. Затвердили звіт про виконання міського бюджету за 1й квартал поточного року, миролюбно підтримали внесення до нього деяких змін, сумлінно проголосували за продаж з аукціону ділянки під будівництво мікрорайону «Корабел – 2». Дехто говорить, що стартова ціна в 38млн. є дещо заниженою, проте всі чудово розуміють можливі наслідки зриву наповнення бюджету у новому кварталі. Дружньо проголосували й деякі технічні питання.

 Та коли дійшло до затвердження Програми відчуження комунальної власності, взаєморозуміння стало явно не вистачати. Лунали обвинувачення у чисельних недоліках та (о жах!) – у зацікавленості деяких осіб саме в такому «сирому» її варіанті. Програму таки прийняли за основу, але урочисто пообіцяли підготувати зміни і доповнення. Ще депутати працювали над внесенням змін до знаменитого «титульного списку». Так і не виправивши явних його «боків» (до сих пір не зрозуміло за яким принципом він формується, не вирішено проблему резервного фонду, збільшили кошти на газифікацію та запланували доволі серйозні видатки на «комплексний» ремонт окремих об’єктів). А коли мова зайшла про озеленення нашого рідного міста - взаєморозуміння не з’явилося і поготів! Більшість депутатів навідріз відмовились прийняти Програму комплексного благоустрою та озеленення міста на 2008-2013рр. і створити КП «Зелене господарство». Мотивація – багато спірних моментів, необхідність додаткової інвентаризації, необхідність таких значних бюджетних витрат (15млн.) саме на такий варіант озеленення міста (особливо роздратувала депутатів сума, в яку херсонцям обійдеться ремонт дупел). Заради справедливості слід зазначити, що всі зауваження вносились знову ж таки «з голосу», чітко прописаного альтернативного варіанта не один з критикуючих надати не спромігся.

Схоже, депутатам просто забракло духу голосувати за роздачу землі. Документально, це дійство красиво називається «врегулювання земельних відносин», тож які «врегулювальники» - такий і результат! Так, керуючись їм одним зрозумілими мотивами, депутати по більшості таких питань просто утримувались.

Окрасою завершення першої частини засідання стало питання про протест прокурора м. Херсона. Він вимагав прийняти до комунальної власності будинки по вул. Димитрова, 19 та пр.. 200 років Херсона, 21 – разом з водопроводами, очисними та тепловими спорудами… і величезним боргом за електроенергію. Причому винні в ньому не самі жителі, котрі сумлінно сплачували всі рахунки. Гроші, рухаючись до «пункту призначення» просто систематично «губились». Винних так і знайдено – а от борг зростає кожного дня. Та чи то прокурор у листі так туманно висловлювався і депутати угледіли в цьому прихований підтекст – але протест вони відхилили. А от що робити обманутим жителям обранці не знають. В чому чесно і відверто зізнаються…

По наступним питанням депутати збирались вже 10 червня. Знову трохи порозважались, позмагались між собою у мистецтві публічних виступів (чит. – публічних сварок). І знову про «сани для зими» ще влітку, про приховану приватизацію школи №12, про «якісний» склад депутатських комісій… Як наслідок – пан Урсуленко поповнив тісні (аж по швам тріщать) ряди виконкому, а от деякі депутати так і залишились «у вільному плаванні»…

Психологи твердять, що фрази типу «Виходу немає!» погано впливають на людей з нестійкою психікою. Тому, щиро бажаючи нашим обранцям щастя (все в тому ж взаєморозумінні), до неї слід додати оптимістичне «поки що…»

Голуб Марія