Відомо, що уміння вигідно вести переговори – велика перевага, особливо у щорічних «торгах» про ціну на газ для України.

         Слід віддати належне, Юлія Володимирівна дійсно блискучий дипломат, вона єдина з сучасних ключових політиків України має теплі відносини з Європою, дружні – з США, конструктивні – з Росією. І якщо два перших «позитиви» - заслуга ще і пана Немирі (слід дійсно «зняти капелюха» перед прозахідними досягненнями його команди), то вести «світські бесіди» з Москвою леді Ю і сама вміє доволі вправно!

         «Ми підписали прекрасний документ» - так Прем’єр Тимошенко охарактеризувала результат зустрічі з В. Путіним. Новий газовий Меморандум відразу зарахували до «виключних перемог України» і надали статус довгострокового стратегічного договору, що має вберегти і без того «хвору» українську економіку від шокуючих стрибків ціни на газ. В ідеалі – тепер відносини з Газпромом мають вийти на «якісно новий рівень». Такі подарунки від «руки друга» ( Путінський аналог «руки Москви») означають наступне:

1.                 З 2009 року почне діяти договір про прямі газові поставки між Газпромом та «Нафтогазом». Повністю поза грою залишається «наскрізь корумпований» посередник RosUkrEnergo, а отже і відомі мільярдери Д. Фірташ та І. Фурсін.  Але оскільки одним із власників цієї української компанії з швейцарською реєстрацією є також і їх величність Газпром, то Москва делікатно натякає: спочатку погасіть борг RUE ( 2.2 млрд. $). Юлія Володимирівна ніби й не проти, але збирається використати на це газ, що поки належить тій же RosUkrEnergo!

2.                 Меморандум закріпив трирічний строк переходу українських споживачів газу на нові європейські ціни. Уряд заклав у бюджет 2009 очікуваний показник в 250$ за 1тис. кубічних «газових метрів». Тут слід згадати «далекоглядні прогнози» Секретаріату Президента в 300-400$, спроби визнати «урядову терапію» для «Нафтогазу» такою, що «створює реальну загрозу нацбезпеці держави», подарунок від Міллера – можливі 500$ за день до офіційного візиту пані Тимошенко. Проте зараз є підстави говорити про 250-270$, що дасть можливість в першу чергу тримати в розумних межах ціни на газ для населення. Такий «газовий дисконт» привезла додому Прем’єр, але чи вдасться самому Газпрому передбачити ці українські пільги  в «контрактах 2009» на поставку газу з Туркменістану і Узбекистану, де Росія сама буде сплачувати європейську ціну! Якщо ні, то доведеться брати з власної кишені  - ну не підставляти ж чарівну українку з косою. А втрачати прибутки в Москві не люблять, хіба що розгледять перспективу отримати з цього інший, хай навіть не валютний зиск.

3.                 Безперечною перемогою «захисту національних інтересів» вважається пункт, що передбачає ще один перехід до ринкових цін, але вже на транспортування російського газу по українській території. От тут би нам всім на радощах гопака затанцювати, мовляв – «і ми вам піднімемо!» Ан ні! За словами самої Юлії Володимирівни це питання «буде обговорено в окремому переговорному процесі». І не дивно, адже прокачувати російський газ до Європи через мережі «Нафтогазу» самостійно не вдасться. Бо підземні газові сховища формально поки під контролем того ж пана Фірташа.

Перспектива нормального газового партнерства в нас уже є, залишається знайти спосіб зробити її реальністю. Бо це тільки в Булгакова «рукописи не горять»… А меморандуми, хай навіть скріплені підписами двох прем’єр – міністрів (злі язики вже плетуть про «прем’єрський шлюб»), можуть мати іншу долю! Достовірно спрогнозувати майбутнє зараз просто неможливо. Україна знову у вирі перевиборів  -  Москва чекає, Європа визначається. Робіть ставки, панове!