Захист національних інтересів виправдовує усі використані для цього засоби. Таке досить суперечливе, навіть загрозливе твердження останнім часом знаходить все більше прихильників – як серед гравців нашого політичного Олімпу, так і серед простих українців. Певно, з огляду на кон’юнктуру моменту кризової доби! Звісно, найактивнішими захисниками інтересів всієї держави і конкретних «найпроблемніших» регіонів виявились українські парламентарії. Як результат, цікавий передусім для Херсонщини, 375 нардепів проголосували за створення Тимчасової Слідчої Комісії (ТСК) для розслідування обставин незаконної приватизації та зумисного доведення до банкрутства ВАТ «Херсонські комбайни». Головою комісії став народний депутат від БЮТ Юрій Одарченко, крім його однопартійних парламентських колег активно допомагати обіцяли ще й «регіонали» та «нашоукраїнці». Ціна питання – порятунок ХМЗ, справжнього гіганта с/г машинобудування, закладу з дуже широким і перспективним профілем, дуже важливого підприємства для нашої аграрної країни!

Варто зазначити, що спочатку поява, а потім і дуже вдале голосування («за» 408 нардепів) самого Закону про ТСК спричинили неабиякий ажіотаж у суспільстві. І не лише через докладно прописану процедуру імпічменту Президента. Віднині нові ТСК, створені по дійсно нагальним питанням, матимуть досить широке коло можливостей для ефективної діяльності. Зокрема – кримінальна відповідальність за відмову надати їм інформацію, а найвищі посадовці вже не зможуть уникнути неприємної розмови-допиту з парламентськими слідчими. Тепер результати діяльності комісій претендуватимуть на високу частку об’єктивності, звісно, з урахуванням PR- фактору… Але останнє допускається, якщо мова йде про реанімацію одного з найбільших «бюджетоутворюючих» підприємств регіону.

Взагалі, з порятунком заводу склалась дуже непроста ситуація – у кращих традиціях діяльності МНС за часів міністра Шуфрича. Вогонь (критичне загострення подій на заводі) і не попередили, і вчасно заходів відповідних не вжили. А потім довго не змогли надати чіткого «плану дій» по ліквідації наслідків проблеми, спільної як для власника(ів), так і для найвпливовіших посадовців і політиків області. Як завжди, одні структури демонстрували бездіяльність, інші – вперте небажання впливати на процес, деякі відчайдушно доводили, що розташування їхньої «хати»-відомства просто «скраю»… І все це під запеклі словесні баталії в стінах обл. та міськради. Втручання держави в особі Прем’єра Тимошенко, її активних «вездесущих» помічників і талановитих юристів дало певний результат. Знайшлися зарплатні гроші, перспектива появи нових/старих робочих місць, можливість робітникам нарешті почати приватизацію гуртожитків. А ще вдалося активізувати діяльність правоохоронних органів та прокуратури. Не без допомоги Спеціальної Контрольної Комісії з питань приватизації вони старанно протерли очі і таки вгледіли «численні порушення» під час первинної приватизації ХМЗ та його структур, визнали доведення ВАТ «Херсонські комбайни» до банкрутства «штучним». Також пообіцяли розібратись з феноменом юридичної особи з Білоцерківською реєстрацією - податковими махінаціями горе-власників, відстежити куди поділись 5 млн. бюджетних коштів, виділених на розвиток виробництва. Коло потенційних винуватців вже окреслили досить широко - відповідні посадовці з Мінпромполітики, ФДУ, облдержадміністрації, ВАТ «Лізингова кампанія «Украгромашінвест». Господарі заводу, заради порятунку власних капіталів, діяли в дисонанс урядовій антикризовій програмі, злісно погіршили стан підприємств с/г машинобудування регіону. А це в наш кризовий час прирівнюється до найтяжчого злочину. А ще (о жах!) спровокували значний суспільний резонанс! Хоча останнє – своєрідний троянський present сучасній владі. З одного боку, якщо завились скривджені маленькі українці, у владі обов’язково знайдеться хтось, щоб їх героїчно захистити! Але з іншого – у разі невдач сучасних робінгудів їхні опоненти отримають новий засіб інформаційно-морального знищення конкурентів у боротьбі за електоральну прихильність виборців.

А зараз над багатостраждальним ХМЗ вже навис «привид націоналізації». Ця болісна процедура, застосована в масштабах країни, може мати ефект «ліків сильної дії». Тобто, реалізована по-закону і вибірково (якщо знахабнілий власник визнає лише свої права і відверто ігнорує взяті зобов’язання) – націоналізація може стати панацеєю. Якщо ж всупереч законам і моралі йти цим шляхом для знищення політичних конкурентів (чи їх спонсорів) – вона може перетворитись на отруту. Так можна просто вбити національну економіку, а Україна надовго втратить шанс отримати омріяний статус інвестиційно-привабливої країни. А у посткризовий час нормальні інвестори нам будуть ой як потрібні, адже самотужки наша держава не завжди стає ефективним власником! Отже, визначення дози препарату «Націоналізація» вимагає від провладних «лікарів» професійності та далекоглядності. Бо саме вони здебільшого і визначатимуть місцезнаходження «коми» в заголовку статті… Але хочеться сподіватись, що позитивний результат діяльності комісії по ХМЗ стане взірцем аполітичного компромісу при відстоюванні національних інтересів України!